Половинками стають а не народжуються

Філософ підкинув на долоні яблуко, покрутив, розглядаючи з різних сторін, і глибокодумно промовив:
- Люди вважають, що їх душі подібні яблукам.
- В сенсі? - зацікавився його учень.
- Точніше, половинкам, - поправився філософ. - Ось так приблизно.
Він акуратно розрізав яблуко на дві частини і поклав на стіл.
- У них є таке повір'я, ніби для кожноголюдини існує ідеальна пара. Начебто Бог, перш ніж посилати душі в світ, розсікає їх навпіл, на чоловічу і жіночу половинки. Як яблуко. Ось і бродять ці половинки, шукають один одного. І знаходять? Як ти собі це уявляєш? Яка ймовірність такої зустрічі? Знаєш, скільки в світі людей?
- Багато.
- Саме так. А крім того ... Ну знайдуть вони один одного, ну і що далі? Думаєш, складуть ціле яблуко і заживуть в мирі та злагоді?
- Ну так. А хіба не так? - здивувався учень.
- Ні, не так, - учитель взяв в руки по половинціяблука і підняв їх до свого обличчя. - Ось дві свіженькі душі сходять в світ. А як світ надходить з людськими душами? - філософ з хрускотом відкусив шматок від однієї половинки.
- Світ, - продовжував він з набитим ротом, - не статичний. І жорстокий. Він все перемелює під себе. Тим чи іншим способом. Відрізає по шматочку, або відкушує, або зовсім перемелює в дитяче пюре.
Він відкусив від іншої половинки і на деякий час замовк, пережовуючи.
Учень втупився на два Огризка і нервово проковтнув.
- І ось, - урочисто проголосив філософ, - вони зустрічаються!
Він поєднав надкушене половинки.
- І що, підходять вони один одному? Ні! А подивися тепер сюди, - учитель взяв ще кілька яблук. - Розрізаємо кожне навпіл, складаємо навмання дві половинки від різних яблук - і що бачимо?
- Вони не підходять, - кивнув учень.
- Дивись далі, - склавши дві різні половинки разом, він укусив одночасно з одного і з іншого боку і продемонстрував результат. - Ну, що бачимо? Тепер вони утворюють пару?
- Да-а, - учень задумливо кивнув. - Тепер вони відповідають один одному ідеально. Тому що світ їх обкушувати не поодинці, а разом!
Люблячі один одного люди стають одним цілим: разом радіють життю і разом приймають удари долі, вчаться розуміти один одного з півслова, підтримувати один одного і підштовхувати до досягнення успіхів.
А з часом деякі пари переймають один у одного навіть звички, стають схожими характерами і гармонійно доповнюють один одного ...
Тобто другими половинками не народжуються, а стають.